Промовити не смійте
це слово, що луна усюди.
Ми звірі - з відчуттями,
а зі словами - люди.
Матеріальний погляд ваш
- владика є моєї долі.
Хірург душі й очей навпроти
і навіть проти пацієнта волі.
Хай скло, хай пластик -
Військові люди - непривітні
Посеред нас були і зараз є,
Я їх в погони одягаю літні
і Сам Господь мені їх в руки подає.
Прийти, і впасти, і не встати
З найкращої безодні сірих рукавів.
І щоб на цілий світ мовчати
так тихо, щоб найменший шум зітлів -
Забути слово - всі слова забудьте!
І тихо помовчати - помовчіть.
І поряд сядьте, й тут навіки будьте.
І вже нікуди не ідіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192216
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2010
автор: MsAnark