Реліктові наші стосунки
відходять потрохи за спину.
Затерті наскельні малюнки
лишаю тобі на споминок.
Ти так й не навчилась прощати
мій запах чужої постелі.
А хочеш, я стану Атлантом,
і вправно збиватиму кеглі.
Вдягнусь в фіолетові шати
і все розкажу їм по правді.
Так важко людьми залишатись
у світському вашому прайді.
Від всіх інтерв'ю і усмішок
сховаюсь над прірвою в житі.
Я буду такий, як раніше.
Приходь, коли зможеш простити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192124
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2010
автор: Perelubnik