Це я торкаюся до тебе,
Волосся гладжу в тишині.
А ти мовчи, мовчи, не треба,
Не треба слів твоїх мені.
У них тонули погодинно,
В повторах змісти відцвіли,
Звучали голосно і сильно
У ніч без сну, у ніч сови…
У напівтемряві кімнати
Рука в руці у цей момент.
Волосся чую аромати,
І ми нарешті тет - а - тет.
Ця ніч гріховна і зрадлива
веде розмову хай тепер.
І тінь лягає довга, дивна
У світлі, що дає торшер.
Торкає меблі і шпалери,
Розмитий контур - я і ти.
І кожний раз у нас прем'єра.
І ти не кажеш: «Відпусти».
10.05.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191971
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.05.2010
автор: Олексій Тичко