Що є війна, окрім імперської мети -
Примхлива помста непокірному народу.
Присядь бабусю, правду розкажи,
Про виморені дні голодомору.
Пробач, що оприлюдню важку долю,
Та прикладом реальних літ
Я передам наступним поколінням
Трагічну долю нашої землі.
Зашторювані вікна поїздів,
На виїзді з села заград-загони,
Поля засіяні тілами всіх,
Кому не пощастило у ту пору.
І вимирали села за селом -
Там працювали "ескадрони смерті".
Цей штучний голод створений звір'йом
Не вибив працьовитих українців.
Ще досі чутно галас хижаків:
"Да не было вообще голодомора".
Пробач їм Боже недосвідченість,
Але не зверхність над чужим народом.
Як тяжко на підлогу впали сльози.
Я слухав, чим дедалі, розумів -
Не маю права просто промовчати,
Бо відчуваю так себе одним із них.
Історії гортаю сторінки,
На кожній затамовую дихання.
Бабусю, я не вилізу з борні,
Допоки тих убивць не покараю.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191914
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.05.2010
автор: Еней