Коли йде дощ,я згадую про тебе,
А іноді запитую у неба-
Чому далеко ти?Навіщо я,
Колись давно тебе побачила...
Летять краплинки вниз...Так хороше і тихо...
Бринить вода у чашеці листа,
А я малюю дощ...Назло усьому лиху,
Я буду вірить в те,що віра не пуста...
Коли йде дощ,я завжди сподіваюсь,
Що бачиш ти його так само як і я,
А дощ все йде...Від нього не ховаюсь,
Бо він як казка!Він-моя душа...
Десь океан гуде і дощ цілує,
Його холодні,синії уста...
І сіре небо спалахом віщує,
Що схованки нікому вже нема.
Коли йде дощ-то я щаслива,
Бо я тебе люблю,бо ти на світі є,
Дзвенить мелодією літня злива,
І краплею надію подає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191619
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2010
автор: WildVictoria