Я учора побачила райдугу:
Вона вигнулася коромислом.
Ніби Бог освятив хиже місто,
Коли вчора я бачила райдугу.
Я ішла і веселці всміхалася,
Перехожі її не помітили,
Захопившися мертвими квітами.
А веселка ж бо так посміхалася!
І подвійна дуга стала в райдуги,
Простягнулась і місто осяяла,
Та даремно енергію гаяла,
Бо не здатні кроти бачить райдуги.
І байдужі йшли люди по вулиці.
Сивий Бог посміхався, ридаючи,
Землю-Матінку благословляючи,
І від сліз бігли люди по вулиці.
Парасольки каскадом розкрилися,
Сліпі очі й серця закриваючи.
Бігли люди, духовно вмираючи.
Парасольки сльозами омилися.
Я учора побачила райдугу,
І красою її милувалася,
І у відповідь їй посміхалася.
Хоч одна, та помітила райдугу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191544
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2010
автор: Театралка