Читаєш ти тобі не писані вірші –
Десь на полях замітку лишиш час від часу.
Ти вирок свій їм присудити не спіши –
Папір все стерпить, хоч до кошика відразу.
Ти роздивись за білим аркушем печаль,
Незмірну тугу, а не рими дієслівні,
Наважся раз,бодай, полинути у даль,
Де на світанку будять всіх звичайні півні…
Де мати стомлено у вікна загляда,
Чи зо світів бува не йдуть до хати дітки…
Де пахнуть руки молоком і, де вода
Найкраща в світі й зводить зуби навіть влітку…
Ти не старайся, брате, креслити рядків,
Ти знаєш більше – сперечатися не мушу,
Та хтось вночі не спить, можливо, задля слів –
Тих слів «неправильних», в які вкладає душу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191077
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Salvador