Німий провидець,який бачив все на світі...бачив майбутнє,і бачив минуле...в якого мертві руки...і ворона на плечі...який снує світами...і коли він іде здвідкись кудись,за спиною йому в слід іде вогонь...він не знає ні сну ні спокою...його очі глибокі як моря і океани всіх світів в яких він побував...він лякає лудей своїм виглядом..його завжди бачать здалеку,але не помічають коли від поряд...він іде туди,де ще не був...шукає те,чого ніколи не бачив...але все ж бачив він усе...він божевільний...божевільний бо вірить...вірить в те шо він не все бачив..вірить...його в спину штовхає Доля...і його як камінь руйнує Час...він не має притулку...він не відпочиває...і не зупиняєтся,хоч весь його рух йому нагадує його відсутність...він тягне свій хрест...він тягне хрест всіх тих в кого хрест є...його розум не можна опянити...його існування не можна зупинити...нема причини і цілі...руна на грудях і сонце на запясті....в нього є 21...його прокляття...він несе собою руїну...він настійльки мізерний шо його розміри давлять...замість серця у нього відкрита рана...в нього нема душі,він і є своєю душею...він завжди сам...в нього одне бажання-ніколи не зявитись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191073
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Caleb