І зник він десь у безвістях туманних,
І блиск очей вже не світитиме мені...
О,де ти є,мій милий отамане,
Чи ж тобі гірко як тепер мені?...
Чи ти ідеш,не знаючи дороги,
Кудись туди за покликом душі,
Чи в буднях ти застряг як у негоді
Чи пишеш марні і сумні вірші...
Ти десь далеко...Може і щасливий...
А я одна...Завжди і скрізь одна...
А в серці пустка і ще крихта дива,
Але все менша,меншає вона...
Забути б час отой,пустий і непотрібний
Ту гіркоту,що в серці проросла...
Та марно все...І тільки місць срібний
Нагадує,що ще жива душа...
Якби тепло мене твоє торкнулось,
Якби...Якби...Якби-то не життя.
Якби ж до мене знову віра повернулась...
Кохання!Повернися з забуття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190953
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.05.2010
автор: WildVictoria