Цвіте садок, як море піниться.
О вишне! Панно білолиця,
як ти не хочеш, не зупиниться
Часу незламна колісниця.
Як ти не хочеш, не вблагади
Ще раз пройти життевий путь,
Здобутку радість, біль утрати
Не повернуть, не повернуть.
І лише пам`ять змусить згадку
Розправить спогадів крило,
Ми все почнем, почнем спочатку
Кінцем того, що вже було.
Все буде так і знов не так,
Лищь ми себе не наздогоним,
І зацвіте червоним мак
У червні теплим ранком сонним.
І я проснусь, молитись стану:
Помилуй Боже нас, спаси!
Я покладу на свіжу рану
Листок холодний від роси.
Тобі, Всевишній, я молюся,
Один Ти сієш благодать!
З тобою наново я вчуся
Любить, ненавидіть, прощать.
Не плач же, Панно білолиця,
Ти відцвітеш - цвістиме мак
Все завтра знову повториться,
Все буде так і знов не так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190834
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2010
автор: Івашина В.І