Шукаю тиші з втечею обіруч,
відлунює у скронях простір вікон.
Асфальти зливи скошують сумлінно
і червнем квітнуть яблуні достиглі.
Напівнічні осатанілі рани.
Про них і ранки проспівають півні
й легкозаймистий світ заляже в сплячку,
впаде по самі вінця у барвінок,
заляже дном. Зникати знов. Назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190800
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2010
автор: Бука