вічність

І  знов  обіцянки  я  чую:  
побачимось,  будемо  разом  
скоро!  Дуже  скоро!  
Та  трішки  почекай!  
Я  вірю...як  завжди,  
живу  надією,  що  незабаром  
будемо  разом  я  і  ти.  

Знаю,  що  знов  обманиш,  
чи  я  сама  собі  брешу...  
І,  як  завжди,  мости  всі  спалиш.  
Втечеш  над  ранок,  
залишивши  мене  одну.  
Чи  варта  одна  мить  
стількох  ночей  страждання?  
Холодних  зим  і  сірих  літ?  

Косу  ж  розплів,  
подобалось  купатись  у  волоссі.  
Цілував...  
Хіба  буває  гарячіш?!  
Я  знаю,  що  любив,  
То  ж  не  бреши!  
Цим  робиш  гірше.  
Віддайся!  Будь  моїм!  
Благаю,  залишись!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190508
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2010
автор: Karolina Grin