"...ніхто не може себе побачити збоку і критикувати ... а я себе вважаю людино і не більше ...хотів кричати спершу бігти хто зна куди...але одразу майну думка навіщо бігти ?я ж не знаю де я ?! навіщо?! тільки десь глибоко у середині в собі відчував її залишену напамять краплину співчуття чи то жалю а ...ні не кохання ...я ж тільки гвинтик у машині комунізму ...та зараз льодова статуя людини яка стоїть у кроці від падіння... "
уривок ... скоро буде продовження )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190475
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.05.2010
автор: remi_on_rain