Іноді хочеться встати під душ
Та змити весь бруд з тіла і рук,
Бруд не фізичний, він є моральним,
Після розмов твоїх аморальних.
Мене проклинаєш, благаєш забути,
Без сорому, боляче, заламуєш руки.
Знову кричиш, сльозами вмиваєш,
А потім, безсовісний, мене обіймаєш.
Ти просиш прощення, щоб я повернулась,
Але я втомилась і навіть забула,
Як сильно кохала тебе нещодавно.
Мене вже не вернеш, пішла я тим ранком,
Коли перейшов ти встановлені межі,
Тому не зупинеш і не повернеш.
Ти втратив мене. Ти втратив надію
На щастя і долю, на свою мрію!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190448
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2010
автор: Д@шк@