Заплакане обличчя моєї надсвідомості
Спалює старі рукописи невідомості,
Викидаючи з календаря дні та риму.
Божеволію від сигаретного диму.
Кип’ятком неіснуючого світанку
Заливаю 5 грам гріховного ранку.
Сповідаюсь кофеїновій розчинності.
Збільшую дозу своєї самотності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190434
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2010
автор: Fobia