Музика не прикрашає життя, вона стає життям. Музика не додає у боротьбі сил, вона і є силою. Музика не очищає душу, вона і є нашою душею. Цікаво, який світ став би без музики? Важко уявити… адже всі звуки: радість – нещастя, плач – сміх, шум – тиша награють найвидатнішу симфонію світу – життя. Жодна краплинка води та жоден промінчик сонця не існував би без цієї симфонії. А люди? Вони так і лишилися б дикими безпочуттєвими пітекантропами. Мені здається, що світ би взагалі не розвивався, покрився би льодяною кригою і розлетівся на маленькі космічні частинки. Так, музика – це могутня сила, яка подарувала людству душу, а світові – життя. Кожної секунди народжуються нові ноти – ходіння, стукання, рух, сигнал, крик, кліпання, мовчання. Будь яка дія, навіть думка створює ці ноти і яка ж щаслива людина, яка може їх чути, може насолоджуватись, смакувати та тішитись ними. Ми навіть не замислюємося у величному призначенні музики навіть для нас – українців. Вона, як молитва проводжала у бій козаків, розраджувала нещасних вічно чекаючих матерів і давала надію кохати юним дівчатам. Все горе, всі страждання та усі сльози виливалися з вуст, немов вливається ріка у море. Музика для українців та й для інших народів була киснем, без якого не дихала б жодна істота. Напевно вона і є знаменитим філософським каменем, або містичним еліксиром щастя, адже музика безцінна та вічна. Музика, як сонце – тепла, як місяць – ярка, як квітка – ніжна, як небо – вільна. Вона, як вітер – не бачиш, але відчуваєш її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190433
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2010
автор: Іма