Дозвольте оголосити: мрія втілена. Кінець фільму. Головні герої: я, він, мрія. Але… далі не буде. Не буде і все. Викривлено.
Ніхто не розповідає нам про те, що роблять герої фільму після останнього поцілунку перед наближеною камерою режисера. Що буде з ними після банального the end різношрифтям голлівудських геніїв. Бенефіс не закінчується ніколи. Він безбожно триває після кожного перегляду, бо саме там, в думках та сердечних ваганнях глядачів є впевненість – далі буде. Майже досяжне щастя завдяки струму думок та холодної води. Неважливо яке: голлівудське, радянське (де замість поцілунку головний герой заводить трактор), жіноче, чоловіче – все одно марне. Довідка: мрії є реальністю лише до того моменту, як повільно-швидко-нестерпно ті самі the endи займають екран.
Але все ж - це Факт, fuck.
Мрії збуваються. Голосно й змістовно сказав хтось колись… А я? Я ж не колись, а саме зараз в компанії із втіленою мрією. Ціною дещо більше 300 національних одиниць, рожевого кольору, суто жіночою. Чи зраділа – безумовно. Зраділа настільки, що вистачило фантазії надумати ще щось, яке нещадно затовкувала в серце й спалила там пару місяців тому. Птах, що народжується з попілу. Оживає зараз там, де забула знищіти недопалки.
А що, якщо втілення чиїхось мрій стає обов’язком, вписаний в план щоденнику, вкарбоване в глибинах розуму й замерзле в кризі його недіючого серця.
Закони Всесвіту недійсні! Тому втілення чужих мрій - буденність. Приємна така буденність. За посмішки, обійми, поцілунки. За чиєсь щастя – теж обов’язок, щоб викривити своє. Набір інструментів для налагодження настрою той самий. Завжди дієвий. Тому, фантазії недійсні, сни теж недійсні, і слова, майже завжди, теж. Бо вже завтра в його плані буде чиєсь інше щастя.
Але все ж таки, fuck. Неможливо спините те, що натреноване героями американських фільмів, підтверджене інтуїцією й зіпсовано рунами, бо вони за правду. Все те, що є сутністю жіночої думки – швидко/легко/можливо. «А може?» - як крадій каже серце? Ні не може, це не Всесвіт біля ніг й не дощ навпаки. Це мрія. Приємна, рожева й вже втілена. Дякую. Виправлено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190410
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2010
автор: AN