***************************присвячено Петру Панасюку
*********************
Душа його - у поетичній формі.
Я закликаю всіх братів
Іти до Бога, як до норми,
Хоч сам дійти він мабуть і не вспів.
***************
Проснувся, встав.
Нагнувся впав.
Таке воно життя.
*************
Про своє головне
Все питав і шукав.
І земне й неземне
В головоньці складав.
Побачив, взяв.
Вкусив, прокляв.
Упав у забуття.
І нащо? Якби знать.
Без розбору складав,
Ну та щастя його,
Що дірки ще там мав.
І крізь те решето
Все дрібне просівав.
Як в шатро шапіто
Все крупнішеє бгав.
І того за весь вік
Стільки вже наскладав,
Хоч що міг продавав,
А що й так роздавав,
Що не міг вже тягнуть
І не міг вже везти,
Я ж не можу й заснуть,
Сил не має й нести.
А терен в пам'яті стоїть,
І голос матері бринить
Хоч вже давно її нема.
А Ліни вірш знову труїть,
В сторінках геній шарудить,
Їй дякую, бо живу недарма.
Багато ж їх, поетів, є
Видумує щось кожен, виграє,
І кожному щось Бог дає.
І я якось у тім ряду,
Свою як можу так й пряду,
До Бога все іду й іду.
Не ціню того дару,
Що подав мені Бог
Скиглить свічка душі,
Геть не чую. Оглох.
Заримовані квіти
Розцвіли полином,
Ненароджені діти
Ждуть під гострим клином.
Мати все ворожила,
Щоб хто долю не вкрав,
Серця шмат залишила
Мені так, щоб не знав.
Щоб не плакав як палить
У пісках Гамаюн.
У Прокрустовім ложі
Афродіти ноктюрн.
А серце вертає
В хату під дубом.
Біллю займеться
Як палець під зубом.
Рідкі хвилини,
Рідкі світанки
Що повертають
Під дуб що на на ґанку.
*******************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189990
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.05.2010
автор: Leonar