Шалений світ – шалені люди,
Не знаєм ми, що завтра буде,
А все туди ж бо! Ту Європу
Не бачить нам як власну…
Куди ж бо котиться цей світ.
І з діда, прадіда – наш рід
Європу ту саму ж звільняв,
З колін народи підіймав!
Натомість, що ми зараз маєм?
Вони живуть, а ми – «здихаєм».
Це сміх сказати, хто почує,
Що нас Європа нагодує!
Стоять незорані поля,
Така свята наша земля.
Стоять і фабрики й заводи
І скільки ж люду без роботи!
Чи хтось із тих, хто має владу
Та намагався дати раду:
Піднять колгосп, завод відкрити
Культуру нашу відродити!
«Боргів набралися як бліх» -
Не я сказала, один з них.
І ще беруть – треба сплатить
Америці за «Аудит»!
А наша Рада – «цирк на дроті»,
Ці шашки та «розбір польотів».
Невже таких ми вибирали,
Виходить – зовсім їх не знали!
Вони забули мабуть те,
Що у Європі ми і є.
І є у нас одна, єдина –
Це наша рідна Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189828
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.05.2010
автор: tatapoli