(Прозрiння)
Коли душа в безвиходi заб’ється
I накликають вороги бiду,
Коли не в силах стримувати серце -
Я до святинi, в Фа́тiму iду,
Де в тишi храму настає прозрiння:
Схилю я голову в покорi i журбi,
Попрошу в Дiви сили i терпiння.
За ласку, Господи, подякую Тобi.
Стулю уста з надiєю в молитвi,
Попрошу щиро прощення грiхiв
I лиш тодi насмiлюсь попросити,
Щоб Ти мене в бiдi не залишив.
I на душi просвiтлення настане,
Неначе сонце вигляне з-за хмар,
Коли до неба прозвучить: - Осанна! -
Я побороти зможу будь-який удар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189826
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.05.2010
автор: Salvador