Хронос виходить крізь дірку у небі,
ллє туди воду, сміється з людей,
з їх геніальних безглуздих ідей;
не ображайтеся: просто так треба.
Стеляться пазлами якось листки,
усмішки липнуть, скажені немов.
Що ви говорите – буде любов? –
Буде утопія для простаків.
Потім збудують веселий нам дім,
все буде білим – халати й думки
(стіни лиш жовті і чорні круки).
Все буде просто і все буде лінь.
Видадуть форми і виставлять урни
(можна потороху збирати вже прах).
Правда по колу піде й по руках.
Фініші порвано; тріснуті сурми.
В мріях літають «за мир» голуби,
Ніжність лишаючи на депозиті.
Латки на небі, дірки всі закриті.
Хронос сміється тихенько собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189571
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2010
автор: Perelubnik