Нестерпно я продовжую дивитись,
хоч і болить давно, вже кілька днів.
Мені лишається миритись
з усім, що я колись хотів.
Коли приходить вдача, помирає муза,
і ти тоді реальність п'єш мов краплі яду.
Повіривши в матерію ілюзій,
я цю отруту залюбки з тобою пити сяду.
Але як тільки чарки дно виднітися почне,
і зникне в роті присмак ейфорії,
тоді - прошу - покинь мене,
і не лякай новоприйдешні мрії.
Ти ніби непотрібний ржавий щит,
що в землю глибоко вростає
й стирчить впродовж тривалих літ,
хоч сенсу в тім давно немає.
(переклад на російську - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209370 )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189473
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.05.2010
автор: MsAnark