Шматки від слів, обривки весен,
Неначе листя, що паде з гіллЯ,
У водостічних трубах з дахів віднесені
Дощі, сніги і звуки на мінорній ноті ля.
Земля намотує на осі кола,
Заходить сонце, потім сходить знов,
Тече повітря й солов"їним солом
Відгукується співом на чиюсь любов.
Чиюсь... Свою віддала в добрі руки,
Я перевела в попіл всі хиткі мости,
І народила прощення у муках,
Тепер і я із ностальгією на ТИ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189459
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.05.2010
автор: Лана Сянська