Надто сірій, щоб бути казкою,
Цей світ так часто схожий на сон,
З якого ти завжди з поразкою
Виходиш вранці на балкон.
З сусідом вранішня цигарка, і
Сірник сім поверхів донизу,
Чи прийде час такий, щоб зранку я
Не бачив тут твою мармизу,
Із сірою на ній щетиною,
У сірому ж завжди халаті
Хвалився сірою машиною
Завдяки «сірій» лиш зарплаті.
На небі сірім ні прогалини,
І не танцюють в вікні зайчики,
Їх десь колись давно шукали ми,
А зараз самі «побігайчики».
Хтось мчить на сірім ескалаторі,
А хтось у сірім лімузині,
Та всі в одній землі лежатимем,
Щоправда в ….чорній домовині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189438
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.05.2010
автор: В. Жовтень