Повільно-повільно звір прокидається
І ступає дрижачими лапами
По білій душі, залишаючи
Чорні плями. Меланхолічно,
Мов під гіпнозом, нагнітається хвилями
Тупа безвихідь, породжуючи
Прекрасні химери.
Щось є в цій тупості.
Відчувається присутність того,
Хто господарює в снах,
Примушує обертатися по колу
І ти, мов зацькований пес,
Очима блукаєш за межами реального,
Забуваючи старе,
Не бажаючи нового,
Перетворюючи сьогодення
У величезну спресовану кульку,
Що точкою пульсує у скронях.
Дайте мені рамки, в яких я буду обмежуватися!
Летіти, вивчати глибокий світ, вигаданий мною,
Нереальний...
Це і буде сенсом життя -
Вивчати світ,
Якого не існує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189430
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.05.2010
автор: Вітролов