Завмерли миті у очах,
щемить десь там... в долонях
крихкий, чужий серцевий страх.
Дощі шумлять у скронях.
Закинути усе в порив,
закрити навстіж погляд.
Полинути у неба вись,
туди, де в вічність йдуть дороги.
Задумливо тремтять шляхи,
де ми серцями обмінялись.
Зникають докази зими,
весна у душу заховалась.
Зірватись з вітром у казках.
зацілувати тобі очі.
лиш не розбий мій тихий прах.
Я залишуся... вір щоночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189413
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.05.2010
автор: тепла осінь