Жив, як і всі, з чеснотами й гріхами,
Та не втрачав я Віру і Надію,
Що дасть Господь мені пройти стежками
Землі Святої в Cova da Iria.
Де Божа Матір до дітей з'являлась
І через них нас правди научала;
І де в молитвах з нами залишалась
Й на мить Своїх дітей не полишала.
Крізь терня сумнівів долав я перешкоди,
Та вперто йшов своїй назустріч Мрії.
І час настав - стою я біля входу,
Душею спраглий, в Cova da Iria.
Я на коліна щиро припадаю,
Гріхи невільні прошу відпустити.
Хоч не достойний я - і я це знаю,
Та вкотре буду серцем ся молити.
Із Храму вийду - на душі так файно! -
Й очей до неба підвести не смію:
Із ласки Божої волога життєдайна
Усіх окропить в Cova da Iria...
Cova da Iria [Кова да Ірі́я]- на початку минулого століття - долина біля поселення Fátima, де випасали худобу і де в 1917 році, починаючи з 13 травня, відбулась серія з'яв Матері Божої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189062
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.05.2010
автор: Salvador