*Роздуми опісля* (2)

Відгриміли  паради,  висловлені  всі  задушевні  розмови,  покладені  вінки  на  офіційних  церемоніях,  роздані  всі  стрічки...і  якось  сумно.  
День  Перемоги  виявився  приводом  для  політичного  піару.  З  міст  країни  напередодні  9  травня  доносилися  новини:  у  Одесі  пошили  самі  длінню  георгіївську  літу  –  142м,  в  Севастополі  –  300м.,  у  Миколаєві  –  360м  хто  більший?
Природно  з  вказівкою  головного  спонсора,  організатора  і  тому  подібне,  а  як  же  країна  повинна  знати  своїх  "героїв",  хоча  здається  свято  з  приводу  інших.  Дратували  і  партійні  прапори  на  торжествах  (з  того  що  я  відмітив:  Партії  регіонів  і  партії  "Батьківщина"  ).  Якщо  для  них  це  дійсно  свято  так  навіщо  на  цьому  будувати  рекламу,  рекламу  фактично  на  кістках?
Сумно  і  те,  що  деякі  українські  патріоти  взагалі  заперечують  День  Перемоги.  Як  часто  це  буває  в  радикалів  вони  своєю  любов'ю  готові  задушити  Україну  і  роблять  їй  більше  шкоди,  розпалюючи  зайве  спори  і  протистояння.  Для  більшості  населення  це  був  і  є,  дійсно,  свято,  звільнення  від  окупації.  З  іншого  боку  не  треба  ідеалізувати  радянський  режим.  Цей  день  перш  за  все  повинен  сприйматися  як  день  перемоги  на  нацизмом,  а  не  перемоги  комунізму  або  якихось  вождів,  свято  тих  хто  залишився  живий,  дожив  до  наших  днів  і  день  пам'яті  про  загиблих.
Приводом  для  самореклами  День  Перемоги  став  і  для  націоналістів.  Так  в  Львові  активістами  В  "Свободи"  були  розірвані  червоні  прапори  –  відмінний  спосіб  показати  своєму  електорату  хто  "сьогоденні  патріоти".
Нічого  поганого  не  бачу  в  параді  як  такому,  особливо  в  історичній  частині.  Якби  по  Хрещатику  пройшлися  б  Шотландці  в  національних  костюмах  або  лицарі  тамплієрів  це  було  б  просто  цікаве  видовище.  А  з  приводу  сьогоднішнього,  так  само  були  спори,  що  мол,  це  зайве.
Пора  сприймати  другу  світову  всього  лише  як  історію,  без  яких  або  особистих  образ,  пронесених  через  покоління.  Інша  справа  що  як  те  недипломатично  вийшло  з  Росією:  українців  в  Росії  -75,  росіян  у  нас  –  більше  1000  солдатів.  Від  відвертого  плазування  Януковича  перед  Росією  нудить  все  більше.
Ось  так  ось  різні  сили  в  країні  на  історичних  датах  займаються  підніманням  рейтингів  серед  СВОГО  електорату,  ніхто  не  думає  ні  про  коком  єдності,  думають  про  Україну,  СВОЮ  Україну,  так  і  не  дорісши  до  загальнонаціональног​о  рівня  розтаскують  її  по  шматках  і  багато  хто  їм  допомагає.  Сумно...
****************************
********************
История  мир  ничему  не  учит.  
Вот  только  век  двадцатий  отгремел,  
А  над  землёю  снова  тень  паучья  
И  День  Победи  как  би  не  удел.  
Как  будто  не  било  победного  салюта  
И  ужасов  безумних  лет  войни,  
Но  тем,кто  вижил,каждая  минута  
Запомнилась  диханьем  той  весни.  
Да,било  зло  реальним  в  єти  годи  
(И  пусть  от  критиков  сейчас  отбоя  нет)  
Они  шли  в  бой  с  надеждой  на  свободу,  
Которой  навсегда  потерян  след....  
Била  победа!И  навек  осталась  
Счастливим  блеском  увлажнённих  глаз.  
Незабиваємо,чем  та  весна  досталась.  
С  прекрасним  праздником  хотим  поздравить  вас!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188720
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2010
автор: Leonar