Того, що назавджи минуло наше літо
Ніхто не розумів ще до кінця,
Летиш, а як мені без тебе жити-
Прощай,- на небі білий слід від літака.
Прощай, прощай, чужа, жагуча і кохана,
Мої цілунки твоє тіло обпекли,
У серці з часом роз"ятриться рана,
І вже тоді від себе не втекти.
Хотіла щастя і боялась зречень,
Ти боязко ступала в тиху ніч,
Той, інший, руки покладе тобі на плечі,
А ти сльозу змахнеш із своїх віч.
Що я? Не знаю, я живу, а чи існую?
Куди мене за вітром відчай понесе?
Я профіль твій на жовтому піску малюю,
А хвилі забирають, от і все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188467
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2010
автор: Лана Сянська