Ми розвіяні вітром,
розтрощені часом,
небо наш дах і земля дім,
одвічне житло, до і після
наших мандрів,
щоденних турбот і безтурботних
днів, яких так мало,
просіює сито пісок буденності,
в пустелі буття наметений
вітрами із Всесвіту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188150
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2010
автор: Лана Сянська