Захлинаючись вітром і знімаючи шори,
Забуваючи присмак гірких поразок,
Залишаю собі все не сказане вчора,
Закриваю наш замок, де ми були разом.
Забинтовую рани останнім снігом,
Закорковую час у пляшці з-під віскі,
Зупиняю годинника стрілки збігом,
Загораюсь від зірки, що впала низько.
Заклинаю в зіницях розширених страх,
Заручаюсь своїми кольоровими снами,
Завмираю на мить, бо зриває дах,
Засипаю і падаю в прірву сотворену нами.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187935
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.05.2010
автор: Лана Сянська