Не вір мені – мої слова лукаві,
не жди мене – я більше не прийду.
Спадуть з дерев листки всі золотаві –
я спокій свій загублений знайду.
Блукать піду незнаними світами
і образ заховаю твій кудись,
широкими брестиму я шляхами,
та ти за мене Богу не молись...
Пробач мені за те, що не любила,
пробач за те, що була не твоя,
за те, що в нашій тьмі я погасила
ту зірку, що надією була.
Не вір ти більш словам моїм лукавим,
не жди мене, бо я вже не прийду...
Пробач листкам осіннім золотавим
за те, що принесли вони біду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187882
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2010
автор: Scarlett