Старенька жiнка розгрiба смiтник.
Невже вона— i мати, i бабуся?!
Я за суспiльство, у якому зник
закон поваги старостi, боюся.
Я у суспiльствi, де голодний дiд
збирає пляшки у недiльнiм парку,
не хочу жити.Що там не кажiть,
а душi багатьох-- така смiттярка.
I жоден бомж не вiдкопає там
нi крихiтки духовної поживи.
Пора вже, люди, схаменутись нам,
таким "благополучним i щасливим".
Не милостиня їм потрiбна,нi—
можливiсть власний кусник хлiба з'їcти.
То наша совiсть доживає днi
десь на задвiрках втомленого мiста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187611
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2010
автор: мирослава