Осіннього сумного ранку
у сірій та сирій імлі
почула крики біля хати:
"Замовкнеш, сволоч ти, чи ні?"
І якось неприємно стало,
І настрій ранішній пропав.
Не ввічливість грозою стала
на їх сімений п"єдестал.
А парочка давно вже жила,
сварилась також від давно.
Їм теща мамою служила,
свекруха зиркала в вікно.
І кожна мама лялі своїй
шептала в вушко що робить,
як правильно тягнути своє,
щоб разом все життя прожить.
"Дивися доцю тільки прямо
і в лоба все питай його, -
де це ходив, що прийшов п"яний,
чому в помаді все чоло?"
"А синку ти не слухай жінки,
ти ж чоловік не би який,
візьми стакан, налий горілки,
а якщо що - по морді бий!"
І через рік мамуся кожна
отримала своє назад.
Синок горілку п"є безбожно,
дочка кохає всіх підряд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187353
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.05.2010
автор: Квіточка Ромашка