В було, як в кіно про Шуріка та Ніну із "Кавказької полонянки". Сергій відкрив очі - все довкруг пливло, кружляло в перемішку із дрібними кольоровими світлячками. Здавалося, цьому дивному танцю не буде кінця-краю, а йому так хотілось чимскоріше розгледіти очі, що здивовано-злякано дивились на ньго. Незнайомі, вони здавалися йому до болю рідними. Ось вони кліпнули раз, другий, ніби збагнули кучерявими крильцями янголятка, ось крильця затремтіли злякано, очі наповнились прозорими краплинками, що кожної миті готові були викотитись з-під пухнастих вій. Йому до болю захотілось приголубити ті оченята, заспокоїти, обцілувати, та свідомість поволі залишала його знову...
Сергій прийшов до тями і перше, що він побачив, були ті ж очі, тільки тепер вони дивились на нього суворо і рішуче, навіть, трішки осудливо. І належали ті очі дивному створінню неземної краси. Щось його і манило до них, йому було так затишно і добре під отим поглядом. Так добре йому давно не було уже добрий десяток літ.
...Він уже багата років взагалі уникав жіночого погляду. Він боявся його. Ніна, тепер уже колишня його дружина, вміла лише насміхатись, глузувати, знущатись над його почуттями. Сергій же любив Ніну, обожнював донечку Даринку, прагнув вдовольнити усі забаганки дружини. І хоча кудись вивітрились теплі почуття, що вони відчували один до одного, хоча Нінине серце перетворилось на крижинку, колючу і холодну, хоча недобрі слова прутом шмагали зранену душу, маленька Даринка згладжувала усі сімейні негаразди.
Та ось, одного разу, вернувшись із роботи додому, Сергій застав у кімнаті незнайомих "гостей". Їх було двоє. Обидва молоді, дужі, бриті наголо - "круті", одним словом. Почуття ввічливості не дозволило Сергію випровадити "гостей" із квартири, а тому він терпляче вислуховував п' яний лепіт дружини про "шкільного товариша і брата". Після цього випадку щось надломилось у душі чоловіка і вже його серце скам'яніло, перетворилось на крижину. А коли Ніна підняла на нього руку, нізащо обізвавши брудними словами, коли гірко заплакала шестирічна донечка, притулившись до таткового плеча, коли вибігла на кухню скривджена мама і мовчки зачинила за собою двері, Сергій зрозумів, що це кінець. Вони розлучились. Ніна відчувала від цього лише полегкість, вона нічним метеликом закружляла у безтурботному таночку існування, не боячись обпалити крильця, і вмить забувши про материнські обов'язки і почуття. Лише час від часу дзвонила Сергієві, коли потрібні були гроші.
А Сергій замкнувся у собі. Навіть із близькими друзями спілкувався дуже рідко. Ні, він не запив з відчаю, не кинувся шукати собі подружки на одну ніч. Він просто зненавидів жінок. Він, навіть, боявся їх. А особливо боявся жіночого погляду. Сергій просто уникав його.
...Юля прийшла на чергування вранці, прийняла пост. Особливо важких хворих не було - дві планових операції пройшли без ускладнень, всі інші хворі - одужуючі. Післяопераційна палата знаходилась якраз навпроти поста чергування, а тому медсестра без собливих зусиль могла спостерігати за станом хворих. Усе було спокійно, вже пороблені всі ін'єкції, відключено системи, чергування наближалося до кінця. Раптом один з прооперованих повільно підвівся з ліжка і, ступивши крок до дверей, як підкошений впав на підлогу. Упав так, що майже все тіло опинилось під ліжком, а свідомість залишила його. Юля мимоволі скрикнула - це був перший випадок у її ще досить незначній медичній практиці, коли хворий одразу після операції підвівся.
Довкруг не було нікого, хто б міг підтримати дівчину у таку вирішальну мить, хто б допоміг їй підняти хворого. А ним, як на зло, виявився молодий, кремезний чоловік, високий і дужий. Тоді він видався їй справжнім богатирем і дівча ось-ось готове було заплакати від безсилля. Сльози уже тремтіли на повіках, коли Сергій (а це був саме він), відкрив очі. Саме тоді їх погляди зустрілись...
Сергій і Юля нині невимовно щасливі. Юлині очі зігріли Сергієві душу, розтопили крижину і перетворили її на гаряче, добре і щире серденько. Ті очі повернули її на гаряче, добре і щире серденько. Ті очі повернули його до життя, заставили повірити у добро і порядність. Ті очі, обрамлені пухнастими крильцями вій, він готовий цілувати кожен день, він готовий дивитися у них зранку до ночі він готовий втопитись у їх безодні і не виринати більше ніколи.
Сергій і Юля одружилися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187026
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2010
автор: Доля