Ти - чоловік. І цим усе сказали,
Мої слова усе ж ще голосніші,
У жінці всі мечеті уціляли,
У ній одній могутній вітер свище.
Вона буває різна, як погода:
Жарка, холодна, мокра й невблаганна.
Та пишністю сліпить квітуча врода,
Вона завжди єдина і жадана.
Жіноче щастя вправно в’є, як кокон,
Будує царину, в якій він тоне,
Гарнішає із кожним новим роком,
І сльози лиш від щастя стиха ронить.
Вона як тінь Марії Магдалини, -
І грішниця, й свята в одному тілі.
Із неї пишуть вірші і картини,
І погляд жінки точить заметілі.
Загадкою стає у буднях й святах,
Пришвидшеними ритмами вдихання,
Їй, любий, мусиш ще раз нагадати,
Що в тебе вона перша та остання.
Богиня Афродіта й Гедиміна
У серце чоловіка всиплеш болю,
Отруйна і вже в тім така чарівна,
Про що він так й не знатиме ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187000
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2010
автор: Halyna