Він смакував їх щодня: кожен вид слюни, без ентузіазму, з огидою." Якщо пити її зі стакана, та заїдати чимось солодким,",- міркував шлунок-гурман,-"то вона виявляється навіть трошки смачною".
Так,минає час, кишка за кишкою проходять мільйони речовин, та незмінна одна річ - ковтання. Щодня ми літрами поглинаємо якусь фігню різного кольору та концистенції. Та щоб ми не засвоювали у своє тіло, ковтання слюни залишається неминучою карою для шлунка.
Пробач нам, рідненький, що кожні три секунди пускаємо в твоє нутро цю огидну речовину,яка ,напевне, вже викликає в тебе блювоту.
Так,минає час, й слюна мине. Колись.
Адрі К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186875
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2010
автор: Adriana K.