Злегка зелені деревцята,
Прокинувшись зі сну,
Все тягнуть гілля-рученята,
Піймаючи весну.
Якби проходив десь ти мимо,
Хутенько так спіймала б,
І як корінням би обвила,
І більш зими не знала б.
Ти був би сонечком
Веселим, сяючим,
А я б листочками
З промінням граючись,
Тихенько шепотом
Тобі б зізналася,
Що в інших клопоти,
А я кохаюся.
Якби тебе скоріш знайшла,
Цвіла б п’янкой магнолієй,
Ти - сонной бджілкою кружляв
Над білосніжной кроною.
Тебе б пелюсткой огорнула,
Якби чи дощ, чи вітер.
Минуле б разом ми забули.
Я зможу вічно квітнуть.
А зможу, бо для тебе,
Моя чарівна весно!
Спускайсь скоріше з неба,
Щоби і я воскресла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186691
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2010
автор: Конвалія