Протягую руки до неба,
Молюсь і дивлюсь я туди:
- Такого нам щастя не треба,
Щоб скрізь керували жиди.
А звідти, як грім пролунало:
- Терпи, мій козаче, не плач,
Жидів і на небі немало,
І я не з Полтави. Пробач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186644
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2010
автор: Юрій Кулик