Повільно умиваючись крижаною водою, намагаюсь змити ті думки, які навіяв мені той сон... Так, він чудовий, але не мій... не з моїм то щастям! Ледь стримую себе від емоційного вибуху, цей вибух може стати фатальним для мене і близьких людей, яких в мене залишилось так мало....Ідучи по холодній кімнаті, з тою ж думкою, яка не виходить з моєї гарячой голови. Дивлюся в вікно, а там... та ні... мені здалося, тринадцятий поверх як не як. І як завжди, буденний початок, міська метушня, робота, відпочинок. Так вже 10 років, ця маленька частина мого безглуздого існування. Повертаючись з роботи я купую букет червоних троянд, але запитую себе: "для кого?", і відповіді я не чув ше досі...і так вже 10 років. Дійшовши до підїзда, витягнув ключі відкрив замок, зайшов у ліфт...хе там ще зберігся той напис циркулем, який я вишкрябав в 11класі "...+...=love!" це було, саме хренове выдчутя того, шо це було, а не є зараз. Мій поверх, виходжу з ліфта. Захожу в квартиру і так хочеться сказати: "кохана, я вдома", але це тільку моє бажання. Вмикаю музику на повну гучність, так шоб аж сусідній дім чув електро гітару. Мені здається, шо це........
Відкриваю очі, біля мене стоїть маленьке, прекрасне створіння з великими голубими, як те море очима та білявим хвилястим волоссям і дзвінким голосом викрикує: "МАМО! Тато прокинувся!". До мене підходить та дівчина, та жінка яка мені снилася... так-так це вона, без сумнівів. Вона дивиться мені в очі закоханим до безтями поглядом і говорить: " коханий, ну хіба можна так лякати?". Ох, ці сни до добра не приведуть... подумав я і обійняв дочку з дружиною. Пройшло багато років, я вже маю онуків. Відсвяткувавши наш 50 юбілей... З кожним поглядом на неї, в мене колотиться серце, не від віку, а від кохання!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186550
Рубрика: Нарис
дата надходження 27.04.2010
автор: vamp[UA]