посипались з долонь пістряві сни
і спогадами б'ються в клітці тіла.
у сірості очей душа зітліла,
не дочекавшись голосу весни.
повільно до небес летить невміло,
лишаючи ланцюг думок тісний.
навіки засина в руках зими
і димом розтає у марі білій.
розплющиш очі і не бачиш неба,
безпомічний і безпорадний, як амеба
ти далі рухаєшся внікуди.
прокинся! може час тобі іти?
та досить спати. все життя тікає.
навчись відчути смак земного раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186421
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.04.2010
автор: Eileen