Осінній дощ змива яскравий колір
Зі слів моїх, із почуттів, з моїх думок.
Помітніш вужчає життєве коло,
Все швидше сиплеться мого часу пісок.
На вишнях листя знову червоніє
І літо бабине заглядує в вікно,
А павутиння сивини біліє
І зморшками розкреслено моє чоло.
Моє минуле пам́ ять знов малює
І спогади мої бувають через край.
Вже серце смуток осені цілує
І душу тихо огорта зими печаль.
Вже не живу надіями на зустріч,
Вже трапились всі зустрічі мої давно.
Тягар років перетвориться в мудрість,
Й загляне незнайома вічність у вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186384
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.04.2010
автор: Радченко