Ніч. Двоє закоханих ідуть, тримаючись за руку один одного... і складається враження, шо розлучить їх тільки смерть. Так воно і є. Це унікальний випадок, коли кохання взаємне. Трошки оговтавщись я зрозумів , що це я і та єдина, яку люди чекають все життя, а то і цілу вічність. Вона моя, вона зі мною. Ми - щасливі настільки, що цього щастя вистачить на кожну людину на планеті, але ми обмінюємося цим щастям лише удвох... Мені все одно, можливо ми скупі егоїсти, але ми безмежно щасливі. Після нічної прогулянки, ми повернулись додому, запалили свічки, приготували романтичну вечерю, випили по бокалу червоного, терпкого вина. Я дивився в її очі, і розумів, що в них сенс мого буття, в цій безмежній вселенній для якої я, всього маленька піщинка, якою можна зробити все, шо завгодно... Блиск її волосся, можна порівняти з сяянням місячного проміння, яке переливається в такому молодому на вигляд джерельці... Моє серцебиття підвищується на колосальну кількість разів, коли я дивлюся на її посмішку. Поцілунок її можна прирівняти до янгола, який кличе тебе до раю. Ох... Це відчуття. Коли вона пішла до спальної кімнати, я помітив якогось янгола, але коли цей янгол повернувся до мене обличчям, я зрозумів це все ж вона... це реальність і вона від мене ніколи не піде... Навіть коли я проаналізував роман "Ромео і Джульєта" я зрозумів, шо навіть цей роман, звичайна газетна статейка, написана журналістом-практикантом, порівняно з НАШИМ життям, нашою пристрастю ну і звичайно коханням... Ми лягли з нею в ліжко. ФАК! як мені добре... сумніваюсь, шо таке відчуття хоть колись мав Адам з Євою в раю. Вона прекрасна... ні, навіть такого слова немає щоб її описати. Навіть ЯНГОЛ це принизливо.І тут я чую музику... так-так це музика... відкриваю очі, звонить будильник. Я пішов до умивальника, вмився і депресивно сказав собі: " так не буває, це тільки сон..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186279
Рубрика: Нарис
дата надходження 26.04.2010
автор: vamp[UA]