Яке ж коротке це життя…
Та й сенс у нього невеликий.
Для чого жити?.. Для буття?
Ми просто існувати звикли.
Ніхто у цьому світі ми!
Лише одне наймення “люди”..
Лиш горем ми живем завжди
І злидні бачимо повсюди.
Невже так важко зрозуміти:
Ми іграшка в руках богів!
Не можемо як хочем жити,
Вже хтось за нас усе рішив.
Вже написав все в аркуші паперу.
Уже усе по полках розложив…
Вже до уваги нас ніхто не бере…
Логічно все – однаковий мотив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186277
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2010
автор: Tanya Lototska