Життя - загадка, як ота криниця,
Яку не можем вибрати до дна
I не завжди шануєм, як годиться,
Хоч добре знаєм, що вона - одна.
Час, непiдвладний просьбам i вмовлянням,
Її заносить брудом i смiттям,
Марними робить нашi сподiвання -
То чом не дорожим своїм життям?
Чому в душi селитись дозволяєм
Раптовим прихотям, i пiдлостi, i злу;
I з часом вже самi не помiчаєм,
Коли дали засохнуть джерелу.
Та день надходить i душевна спрага
Шукає правди чистої води,
Що стала би грiху наперевагу,
I в Храм тодi ведуть мої слiди.
Коли вже не вдалось охоронити
Джерельну чистоту свого буття -
Очищуймось, бо нам ще треба жити:
Шануй криницю власного життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186183
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2010
автор: Salvador