Іду... За спиною з дірками мішок
І сипляться із нього з сумом вірші...
Не виросло багатства ні на вершок.
Дай Бог, слова хоча не стали гірші...
Вони ж напевне є моє багатство,
Нажите потом й тяжкими думками.
Мої найкращі друзі,.. моє братство,
Які лілеяв й пестив я роками...
Щоб потім вам їх щедро повернути,
Як прогірклий звіт про творчість та життя...
В цвітінні вишень,.. яблунь, в блиску рути,
Усе вернути... без суму й каяття.
Та чи цікаві будуть вам думки,
Якими жив я,.. з якими плакав?..
Ну от... і сповідь вийшла з-під руки -
Сумна й коротка,.. як кіт наплакав.
Навіщо ж вам ті думи,.. мої муки?
Насолоджуйтесь нинішним життям.
Я вам лише протя́гну мокрі руки...
Та всі вірші,.. як бажаним гостям.
Бо в них мої пісні і гіркі сльози,
І крик душі, молитва,.. і вічний зов,..
Горіння серця, віра,.. і морози...
.............................................
... Господи!.. От би родитись завтра знов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186167
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2010
автор: Володимир Кухарчук