Згадую я Пархимів,
Колиску дитинства,
Там могили предків,
Там моя пуповина...
Хлопчиськом я тоді була,
Смілива. По деревам лазила,
Падала, коліна обдирала,
Щось таке придумувала.
Грала в піжмурки з друзями,
На горищах хат та хлівів,
Дошки провалювала старі,
Потім летіла я, з горищ тих.
Не витримали якось, ваги,
Впала в курятник з гори,
Ледь з поташу підняли
Мене, з пір'ям на голові.
Дядечко на спині мене ніс ,
Трохи, не підірвався він,
Бо я в нозі тріщину мала,
На милицях довго скакала.
Шовковицями об'їдалась,
Ледь руки відмивались.
І тільки порічки могли,
Чорноту з рук змити.
Годувала сама кролів,
Косила в лузі траву їм,
А зараз би не змогла,
Забула, що таке- коса.
Рибу з ріднею ловили у ставу,
На дно його "Верейки" кидали,
А потім стрибали по колу,
Шуміли, так туди її, заганяли.
Коропи, карасі, лящі....
Інколи ловили і на вудки,
Витягали такі здорові,
Що ліску рвали, ставили сачки.
У клуні дід зробив дві гойдалки,
Одиночку і двійну з ночвами,
Каталися по черзі всі ми,
А я, як завжди горлопанила пісні.
Особливо таку співала:
"Это было в Гренаде,
Где испанцы живут,
Где цветут олеандры
И гитары поют.
Там я встретил девчёнку
С золоторусой косой,
С голубыми глазами
И открытой душой.
Олеандра, Олеандра моя..."
З гілок дерев будували шалаші,
Туди приносили ковдри, подушки,
Брали їжу, обідали, як дорослі,
Сміялися, співали різні пісні...
Ходили в ліс до "Палачаю" по гриби,
Брали білі, маслюки, підберезовики,
Лисички, зеленушки, сироїжки та інші,
Відро чи корзину набирали, не менше.
Так гарно проводила я свій час
У бабусі, на шкільних канікулах,
Що й з теплотою згадую й зараз,
Якою я щасливою була в тих роках.
Назви з говірки жителів Черніговщини.
Довідка.
У с. Пархимів майже півтора десятка літ проживав польський письменник М.Чайковський, автор повістей з історії України "Вернигора, український пророк", "Гетьмани України", "Українки". Учасник польського повстання 1830-1831 рр., він емігрував до Франції, жив у Парижі, Римі, згодом у Стамбулі, де прийняв іслам. За років Кримської війни воював проти Росії у складі турецької армії. У 1872 р., амністований російським урядом, повернувся в Україну, похований в с.Пархимові.
http://www.chernihiv-oblast.gov.ua/showregion.php?region=kozhelec
Стоянка людей неліту.
На території сучасного Козелецького району поселення доби неоліту існувало в межах та поблизу м. Остер і сіл: Виповзів, Данівка, Жуківщина, Карпилівка, Короп’є, Кривицьке, Любечанинів, Моровськ, Набільське, Пархимів, Підлісне і Сорокошичі.
http://tour-cn.com.ua/publ/kozelec/starodavne_misto_kozelec/84-1-0-631
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186130
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.04.2010
автор: Макієвська Наталія Є.