Снують завмерлі тіні бакенбарди,
По місту розпорошується ніч.
То було так колись і буде завжди, -
Запеклий бій буденних протиріч.
Лиш натовпом проносяться тривоги:
Беззвучно світлофор померехтить.
І цвіт каштанів падає під ноги,
І зорі гаснуть, поки місто спить.
Немає в нім законів особливих,
І навіть простодушних аксіом.
Лишень солодкі відблиски щасливих,
Начерканих під гусячим пером.
І, може, на світанку щось розтане,
Та знову гамір вкриє цей бульвар,
І місто вже не буде нам примарне,
І вже нам не посипле своїх чар.
Не ми пройдемо вулицями цими
Під світлом загадкових ліхтарів.
А ніч міська лиш зробить нас німими
Від дивних і химерних своїх снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186098
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.04.2010
автор: Halyna