Достукатись в зачинене вікно
Та розбудити серце від застою -
Завжди зробити важко це було,
Щоби собі не причинити болю.
Та я продовжую. Я гримаю уже
Ногами у закриті глухо двері
І страху згусток десь углиб повзе,
Щоб зараз розірвать мені легені.
Невже даремно й знову у пітьму?
Невже назад у сутінки тривоги?
Невже і дітям,як і самому
Замість постелі стеляться дороги?
26.01.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186053
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.04.2010
автор: Борода