Так хотілося щастя,
Так хотілось любові.
У весни, мабуть, вкрасти
І не слухати дзвонів
Веснянної дзвінниці,
Що кричить і благає:
"Повернись,повернися,
Я без щастя вмираю".
Так і я помирала:
Щастя так я хотіла.
Що ж робити? Не знала.
Я себе обдурила?
Я повірила мріям?
Снам повірила взимку?
На душі моїй - іней
І від відчаю - гірко.
Так хотілося щастя...
Не помітила. Чому?
А чуже нащо красти?
Нащо вірить чужому?
Залишу свої мрії
Снам, яких не чекала
І довірюсь надії -
Це для щастя не мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186050
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.04.2010
автор: Радченко